Я Феді говорив, чому я не підтримую стосунки з синами, а також коротко про їх поступки відносно мене в період 1987-1992 років.
Все це відбувалося після того, як я уже писав, що совети втрутилися в мою сім`ю.
Коли в бувшому Союзі ставало відомо, що при режимі Сталіна, кого арештовували, то часто від них відмовлялися рідні діти, дружини, чоловіки, бо боялися репресій проти них.
Цьому приклад, коли Сталін арештував дружину Калініна, Всесоюзного старости, той нічого не зміг зробити, щоб її визволити.
Я не зовсім вірив в таке. Але згодом сам опинився в подібній ситуації, коли влада втрутилася в мою сім`ю, поїхали на Запоріжжя для зустрічі і обробки батька і Миколи.
Після цих дій советів, жінка з синами створили умови неможливого проживання під одним дахом. Тричі ламали мені ребра, кістки.
Від імені батька, брат Микола розсилав в різні інстанції союзу наклепницькі листи на мене.
А на роботі проводили одні за другими збори по "розбору" моїх дій, які я проводив для захисту себе. Таких зборів за період з 1986р. по 1993 рік було більше 50.
Мені приклеювали самі безглузді ярлики.
Що я шизофренік. Я доказував, що це брехня, бо регулярно проходив медкомісії на право керування автомобілем.
Що я гомосексуаліст. Це хотіли підвести під мене, бо за це в бувшому Союзі садили до в'язниці.
За мною влаштували слідкування скрізь, навіть в лісі і робили засідки щоб вбити.
Мене обложили в кругову провокацією і брехнею, щоб я ніде не знаходив спокою.
Надя поверталася з Тарасівки в Болгарію і заїхала до мене в Київ.
Вона попередила мене, що батько та Микола готують на мене якийсь наклеп, пов'язаний з зброєю.
Я відразу про зброю написав заяву в КГБ України. Мені прийшло повідомлення з КГБ, що по заяві проведена перевірка і факт наявності зброї не підтвердився.
Через певний час мене викликали в КГБ Мінського району м. Києва. Сказали, що поступила на мене інформація, що я незаконно зберігаю вогнепальну зброю. Розпитували про стосунки з рідними, батьком, братом. Я розказав їм так як було про негаразди останнім часом в тому числі з батьком і братом.
Співробітник служби дав мені чистий аркуш паперу і сказав напишіть все, що ви розповідали. І сказав, що заява на вас поступила від імені батька, яку привезли в Київ.
Я писав тобі, що у мене зберігається ціла валіза різних документів і переписки за той період.
Вітя, Марія Іванівна, мабуть тобі написала де був наш батько на Кубані після закінчення війни. Вона , напевно, пам'ятає де.
Коли я провів Федю, то згадав прізвище фотографа з Тарасівки, який фотографував перед війною і під час війни, Камінський Григорій, але вже було пізно. Федя вже поїхав в Тарасівку.
Та потім подумав, чому було не поїхати разом з Федею. Щось би допоміг був йому.
До побачення.
21.09.2002рік. Іван.
Добрий день, Вітя!
Вітя, минулого тижня мені телефонував Федя. Йому вдалося застати мене дома. Федя просив, щоб я пішов в історичний архів і пошукав там дані, що хтось із наших предків одержував землю в Запорізькій області. Я зв'язався з архівом, а потім пішов туди. Мені дали "Путеводитель", щоб я зорієнтувався в який період потрібно шукати ті матеріали, які мене цікавлять. В архіві я провів ввесь день. З "Путеводителя" виписав ті назви фондів де бажано буде шукати, де є матеріали про одержання козаками земель, майна і інше.