Ми згадали ще багатьох родичів по лінії Тетяни Трохомівної, але інформація про них вийшла неповна і, я думаю, що встигнемо підготувати всі дані до написання книги генеологічного дерева роду.
23.06.2007р. ми повернулися в Пологи до Лиходідів, а Федя з сім'єю поїхав до тих у кого зупинився.
Я згадав, що не повернув художнику деякі інструменти, які взяв для установки таблички на хресті діда і баби Гасенко, тому налаштувався їхати до нього. Володя Лиходід запропонував відразу заїхати до сестри Валентини, яка живе там рядом.
Ми заїхали до Валентини. Вона зустріла нас з радістю.
Але відразу пішла на нас в наступ по типу як у Світлани.
Олі вона сказала, що була в Києві. Оля запитала, а куди вона ходила? Сказала, возили їх в Києво-Печерську Лавру. Оля запитала, а чому не зайшла до нас? Відповіла, що не знала нашої адреси. Оля сказала, що могла зателефонувати, і що у хлопців, її братів Лиходідів, є наша адреса і телефони.
Валя сказала, що їздили вони в Київ автобусом, але не наважилася сказати правду, що їх возили комуністи на Майдан Незалежності на "підтримку" коаліції, яка діяла проти президента і опозиційних партій "Наша Україна" і "блок Юлі Тимошенко".
Вона показувала мені газету "Комуніст" і доказувала, що там написана правда.
На моє заперечення сказала, що вона мене вижене. Я відповів, що якщо мене запрошують, то мене ніхто, ніколи не виганяв я іду сам, піднявся і пішов з подвір`я. Тепер вона бігла за мною вибачалася за сказане і просила повернутися.
Пояснювала, що газета "Комуніст" то випадковий у неї примірник. Думала, що я сліпий і не бачив, що у неї ціла кіпа цих газет.
Ще намагалася доказати, що при тому режимові вона безкоштовно змогла вивчитися і стати вчителькою. На що я сказав, що якби вона не мала розуму, то не вивчилася б і тоді. Дівчата мабуть забули чи не знали, що якби більшовики не пограбували їхнього діда Петра Гасенко то не гнула б, задарма, їх мама спину на колгоспних фермах. А того що мав дід вистачило б для всього роду. І тепер не треба б було бути прислужниками у тої партії і того режиму який пограбував ввесь рід.
Я запитав її так як і Світлану, а чи знає вона всю правду про батька Саву. Вона відповіла, що батько пішов на війну і не повернувся.
Я розповів їй, що моя мама його переховувала і що вбили його з благословіння комуністів. Сказала, що про все чує вперше, але назвала прізвище хто вбив їх батька.
Я нагадав їй, що вона з мамою Тонею їздила в Звенігородку до пам'ятника де викарбуване ім.`я її батька. Вона відповіла, що це не так.
Але розмова перейшла на іншу тему і що Валя мала на увазі не договорили.
Там Володя Лиходід багато розказував за родича Віктора Хілько, який часто сидить в в'язниці. Родичі говорять йому щоб не приходив до них,а він іде. Валентина мовчала.
А я забув, пізніше мені нагадала про це Марія Лінченко, що і її син сидів в в'язниці в селі Біленькому під м.Запоріжжям і Валя приїздила до нього на побачення. Можливо через це вона і ставиться не критично до таких осіб, хоч вони і в уряді.
З розповіді його мами, Володя Лиходід пригадав чому дід Петро Оксентійович Гасенко і бабушка Лукер`я Іванівна поховані в одній могилі.