Як можуть дві країни відзначати цю протилежну подію, коли для них все розглядається по різному. Для Росії це перемога з допомогою зрадників, а для України це намагання керівників і народу звільнитися від російського ярма, деспотизму, яке тоді не вдалося.
Відзначати цю подію разом ми можемо тільки з Швецією, так як ми тоді були союзниками і разом не змогли отримати бажану перемогу.
І ось в червні місяці 2009 року в Україну, в Полтаву, для відзначення 300 річчя битви, приїхало багато нащадків воїнів шведської армії які загинули тоді і полоненних, яких за наказом Петра І відправили в Сибір і протримали там від 10 до 12 років.

До 1775 року Запорізькі козаки разом з російськими військами вели війни проти Турції і Кримського ханства. З допомогою Запорізьких козаків була здобута перемога над ними.
Тепер Запорізська Січ уже була не потрібна російському царизму, навіть більше, скоріше небезпечна для Росії.
Російська 100 тисячна армія з Криму пішла на північ, ніби в місця дислокації, а Запорізьких козаків ще лишили в Криму. Використавши момент, що Запорізьку Січ немає кому захищати, німкеня, дружина Петра 1го,Катерина 2га віддала наказ, підступно знищити Запорізьку Січ.. Що і було зроблено, використавши момент, що її захисники ще не повернулися з Криму. Це відбулося на свято Трійці. Те що то був підступний задум проти Запорожців України, доказано пізнішими подіями.
При захопленні Запорізької Січі був наказ стріляти шрапнеллю і полонених не брати. Після розгрому Запорізької Січі, козаки, залишки Січі, документи перенесли в Крим на татарську територію.

Тепер на південних кордонах російських колоній не було кому захищати від кавказьких народів, Турції. Царизм зрозумів, ніби, свою промашку і створює нові озброєні загони, але тепер на Кубані.
Туди були переселені залишки Запорізьких козаків.
Те що Кубань, Ставропільщина населені українцями ще з тих часів, я переконався коли в 1984 році був у П’ятигорську на лікуванні, після операції. Корінні мешканці тих місць, які працювали в санаторіях, вільно володіли українською мовою і розповідали про своє українське коріння.
А з мапи в кінці цієї частини бачимо що Краснодарський і Ставропольський краї на початку 20 століття входили в склад України.
Та і до останнього часу по Росії їздить Кубанський козачий хор українців. Приїздить він часом і в Україну.
Особливо тепер після 2005 року.

Вважаю, що не випадково на Кубані наш дід Гасенко Петро Оксентійович, створив свою справу, маючи підтримку місцевих українців, а можливо і родичів, які там жили. Та на той час це були українські землі.

В подальшому продовжується глумлення над українським народом, українською мовою. Наприклад, крім неофіційних заборон всього українського, переписувалися українські прізвища на російський манер, зміною закінчень.