Влітку, в червні місяці, є релігійне свято Трійця. В цей день в Петропавлівці і Решетилівці (Тарасівці) відмічають релігійне свято Храм.
Родичі, рідні, знайомі, близькі люди з інших сіл і міст проживання в цей день ішли в церкву, а з церкви, за запрошенням з минулого року і без нього, ішли до своїх рідних в Тарасівці на трапезу.
В селі до цього свята ретельно готувалися. Було вдосталь, на той час, їжі, напитків, необхідна, по тих часах, кількість горілки.
Горілки українці, вживали мало. На 20-30 чоловік досить було 2-3 літри горілки. Самогонку, мама теж робили самі з буряків.
Хліб для сім`ї мама пекли один раз на ввесь тиждень. Клали його в кімнаті на лаву і накривали рушником. Навкруги по тісту проводили ножем. Хліб підходив і в цьому місці утворювалася нерівна шкуринка.
Кожен намагався першим відрізати цей шматок хліба і натерти його або часником або цибулиною. Мамин хліб завжди був дуже смачним.
Горілку пили малими стопками, а жінки, як правило, не вживали горілку зовсім. Для них була вишнева настойка. Це слабкіше за вино, але солодке і дуже приємне на смак питво.
Після денного застілля всі були тверезі. На цих зібраннях обговорювали все і всіх. У кого хто народився, відійшов в інший світ, скільки худоби, які врожаї були і будуть, які плани і т.д. Святкували до полудня.
По полудні починали гості розходитися, роз’їжджатися по своїх селах, домівках. Бо казали, що ще дома треба поратися по господарству.
Цей захід називався «сходити на храм» до когось, Івана і Ольки (як називали мою маму)
В інших селах храм відбувався в інші релігійні свята.
Так в Басані, здається, на Успіня Присв`ятої Богородиці.
Це остання неділя серпня місяця. Ішли на храм до Савки і Химки.
День коли відбувався храм був пов'язаний з назвою церкви в селі.
Якщо село велике і в селі дві церкви, зрозуміло з різними назвами, то село по обряду, ділилося на дві частини. Все залежало, яка частина села відносилася до даного приходу (церкви).
Такі ситуації виникали після того як совети почали укрупнювати села і з’єднувати їх. На початковій стадії утворювалося село і в ньому будували свою церкву.
Завжди згадую це свято. Будинок і в середині мама білили.В кімнатах у нас було чисто прибрано і все було вквітчане зеленими гілками з осокору, а на підлогу стелили зелену траву (осоку).
Ще це свято називали зелені свята.
Коли гості розходилися, мої батьки останніми проводили Дяченок. Мама ішли проводити тітку Химку і ще продовжували обговорювати різні теми, які не обговорили за цілий день. Дядю Саву проводив батько. Вони говорили менше, але починали голосно і вдало співати, особливо вмів і любив співати дядя Сава. Інколи до них приєднувався мій двоюрідний брат по мамі, Доля Іван Митрофанович. Він теж любив співати.
Тітка Химка ніколи не верталася, щоб, як теперішні жінки, забрати «п’яного» Савку додому, бо мов би він не второпає куди іти.
То були родинні свята і тверезі люди так відмічали його.
Тішилися своїм зустрічам всього роду і близьких, раділи спілкуванню.