Словом національні інтереси, національна держава, в Союзі і Росії маніпулювали, як їм було зручно.
Коли в тій чи іншій країні світу певна група вела війну за розкол своєї держави і відокремлення від основної держави, або здійснювали переворот в ній, туди совети засилали військових.
Солдати, переодягнені в цивільне із документами на якогось «селянина» Хуана. Так було в 1961 році, коли на Кубу відправили ракетні війська під ніс Америці.
Про це розказав нам, ще в 80ті роки офіцер, який там був, а тепер проводив навчання з офіцерами запасу в танковому училищі м. Києва.
Коли хтось із народів не хоче жити в складі Росії, веде боротьбу за відокремлення від Росії, таких борців, як і в радянські часи, називають «купкою бандитів», а останнім часом модним словом «терористами» і проводять геноцид на цих територіях.
Щоб в майбутньому не було кому продовжувати цю боротьбу.
Ще в царській Росії був відпрацьований засіб розпорошувати народи бунтівних нації по різних губерніях щоб там вони не складали критичної маси,а вожаків цих націй відокремлювали від всіх і відправляли в гулаги. Приклад: засуджений в Росії до ув’язнення в 1775 році останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський просидів на Соловках до 1803р.
В лавах борців в Чечні є не тільки чеченці, а і інші народи, які там проживають і хочуть незалежності від Росії.
Після війни 1945 року, та і раніше, подібні ярлики причіпляли українським воїнам УПА і іншим.

До стор. 584.. Вина в аварії в 1986 році на Чорнобильській АЕС персоналу і її керівників була менша ніж її московських проектантів, на чолі з академіком Александровим і експериментаторів, які вимагали проводити дослідження на тому об’єкті, в центрі Європи і за 80 км від Києва.
Після аварії, за вказівкою ЦК партії з Москви, інформація про неї була закрита. Точніше, ішла дезінформація.
Всім нав’язували ідею, що нічого страшного не трапилося.
Як би радіоактивні хмари звернули на північ Росії, а не на Західну Європу, то брехня б взяла гору. Люди б вимирали і не знали від чого. З того ЦК лікарям навіть вказували, які діагнози ставити хворим, тільки не радіоактивне опромінення.
Було б так, як в Союзі на території Семипалатинської області Казахстану провели перше випробування атомної бомби на відкритій місцевості з розміщенням споруд, тварин, людей і солдатів. Гахнули, все опромінили і мовчок.
Вранці 26.04.1986 року, після вибуху, в Прип’ять приїхало з Києва більше 1000 автобусів. Спочатку всі вичікували до вечора, чекали вказівки з Москви. Аж потім вантажили населення без речей ніби везли їх в ліс, для збору грибів. За день було вивезено 50 тисяч чоловік.
А керівництво республіки, всупереч забороні, з перших годин аварії, таємно вивозили свої сім`ї з Києва.
Інформація просочувалася і в дні 1-2.05.86р. на вокзалах Києва було пів Києва. Всі намагалися, як можна швидше з сім`ями, покинути Київ.