Після перемоги Віктора Ющенка на виборах 2004 року президента України, в Україні, прибічники Кучми, які найбільше розкрадали державу, за домовленістю між собою, влаштували саботаж де тільки могли.
На всіх перехрестях кричать, що нова влада ніби не вміє керувати державою і ніби то влаштовує гоніння на інакодумців, так звану нову опозицію. Коли нова влада притягує до відповідальності кучминих ворів і злочинців, частина його прибічників ховається по інших країнах світу, переважно в Росії.
Там відверто таких переховують бо вони були опорою і помічниками в Україні по проведенню політики Росії в Україні.
Допомагали її громадянам цупити, ніби то, згідно закону наші заводи, землі, окуповувати всі засоби масової інформації, пресу, книжкового засилля і при цьому голосніше всіх кричати про якісь, ніби то, утиски російської мови, росіян в Україні і невідомої ще нації російськомовних.
Часто можна почути, що в українській мові немає термінів багатьох російських слів і що російська мова є інтернаціональною.
Це мабуть так, бо багато націй говорять між собою своєю мовою, а нецензурні слова всі виголошують російською.

До стор.311. В дитинстві я чув від батьків, в їх розмовах з родичами, що хтось з родичів мав землі в Сальських степах на Кубані. Тепер з книжки зрозумів, що П.О.Гасенко, який організував кооператив в Сальських степах це мій дід по мамі.
Мамин батько ПЕТРО ОКСЕНТІЙОВИЧ ГАСЕНКО. Про це треба говорити чітко і голосно, що це не якийсь П.О. Щоб наші потомки знали, що СИВАШІ, ГАСЕНКИ і інші родичі і в ті часи були розумні, роботящі, дієві люди, а не якісь п’янички.
Радянська система притоптала, принизила людей, які достойні гордості і пошани. А тепер нав’язують думку, що Україною керують бездари.
Ми і наші покоління повинні про це пам’ятати.

Мама дуже добре знали характер нашого батька Сиваша Івана Петровича. Як добрі вади так і негативні.
Мама часто говорили, що як не стане мене, то всі ви (діти) і в двір не ступите. Ці слова стали пророчими.
Точно так і стало після смерті мами, після 8 грудня1978 року.
В вересні місяці трапився інсульт, а 8 грудня мами не стало.
Батько відразу, після смерті мами, зв’язався з чаклункою Катериною Андріївною Юрчак з села Тарасівни. (Вона в наше село звідкись переїхала. Здається з Польщі, під час операції «Вісла» при переселенні і виселенні українців з їх споконвічних земель в 1947 році. Чоловік тут помер, мала дорослого сина, який проживав в м. Запоріжжі).
Після появи цієї чаклунки в нашому подвір`ї, в наших сім`ях (дітей) ускладнилися стосунки і почалися негаразди.
Батько став дуже агресивний до нас (дітей).
При житті, мама нас за характером відносила до двох груп.
До поміркованої відносила Марію Іванівну і мене Івана. Говорили, що наші характери ближчі до Гасенків.
До другої агресивнішої і більш авантюрної Миколу і Надію і що їх характери ближчі до батькового.
Микола дуже любив гроші і постійно ховав їх від своєї сім`ї.