2. Бібліотека Українця, м.Київ 1998р., Кривошея В.В.
«Національна еліта гетьманщини»
(персональний склад і генеологія козацької старшини 1648-1782р.р.)
Частина 1 складається з 269 сторінок.
В названому реєстрі 2% всього Війська Запорізького 1638р.
Стор. 51        Шевченко Стефан  сотник у Білоцерківському полку.
Стор. 133                          осаули полкові:
Ющенко Яким (?-1654-?).
Частина 2 складається з 343 сторінок:
Старшина корінних лівобережних полків Переяславський полк.
Стор.15              Басанської:    Хорунжі:
Ющенко Карпо (?-1682.07-1690.09-?)
Старшина полків січової орієнтації і впливу.
Полтавський полк. Сантарської:
Стор.71   осаули:
Ющенко Андрій (?-1746-?)

Вітя, коли я почав опрацьовувати ці книжки, то потрібних прізвищ я зустрічав дуже і дуже рідко, але в голові звучали твої слова, що події випадково не відбуваються.
Але я постійно натикався на одне прізвище в різних полках і різних місцях це Ющенко.
І в мене виникла думка, що і в ті часи це було дуже сильне і розповсюджене прізвище по всій Україні. Я подумав, що це не випадково. В той час як нашого прізвища, в цих книжках немає, а це на кожному кроці. Тому, вважаю, і сьогоднішній Ющенко це невипадково, це продовження сильної еліти, яка склалася ще з тих часів і тому щоб показати тобі я вирішив це прізвище кожного разу виписувати. І виписував те що пов’язане з нашим родом, але в порівнянні ми дуже програємо прізвищу Ющенко.
3.Реестр Війська Запорозького (1649, октября, 16 дня)
Джерела з Українського козацтва. НАН України.
Російський державний архів древніх актів.
Київ «Наукова думка» 1996. складається з 587 сторінок.
Транслітерація тексту.
Стор. 4
Реєстр Війська Запорізького 1649 року-унікальне джерело з історії українського козацтва й державності України, пам`ятка української мови половини 17 сторіччя.
Складений Урядом Богдана Хмельницького, Реєстр містить поіменні списки 40 тисяч козаків, що розкриває елітний склад населення, подають відомості про сотенно-полковий устрій Гетьманщини,…
(Вітя, в цій книжці є карти, але чомусь заповнена населеними пунктами з півночі України, частина земель якої тепер перебувають під Білорусією, Росією і вниз до Чигирина, Полтави, а нижча частина в т.ч. і Січ тільки обведені кордоном тодішньої України. Тут є і річка  Кінська (Конка), але ні одного населеного пункту навіть великих не позначено.
Відповідно там є кордони Османської держави.
Тому можливо і в цьому Реєстрі немає тих хто там жив в південних районах тодішньої держави,
Хоч книжка і називається Реєстр Війська Запорізького.
Мене насторожує те, що в ній немає дуже багатьох прізвищ, які я пам’ятаю в наших краях.
Такого не могло бути. Нехай їх немає масово, але поодинокі, рідко повинні були зустрічатися.