В Генеральнім опису на стор.10 написано «….через два роки (1784) в Глухові сталася пожежа, яка знищила велику частину документальних матеріалів, в тому числі і матеріали опису Полтавського полку, що залишилися в Глухові.»
Можливо там згоріло і те, що ми надіємося знайти.
Але матимемо надію на краще.
В якійсь мірі, я і не продовжував пошуки в цьому фонді.
Вважав, що пожежа зменшила вірогідність знайти потрібне
.
«Сповідні розписи» я писав, що священики кожен рік, при сповідях, в церкві складали списки кожної родини і я писав в якій послідовності. Мої консультанти знали за який період я їх запитував.
Тому це не пов’язане з 1917 роком.
Сповідь, це по російські «Исповедь» і віруючі сповідувалися самі і водили в церкву всю родину. Кожен розказував священику, які в нього накопичилися гріхи за рік, і той прощав, від імені бога, гріхи віруючому. Ось тоді він і фіксував у себе склад родини.

Тепер напишу, що я зумів привезти з Софії (Болгарії).
Відео касети я від тебе одержав і дуже дякую тобі за це.
Я про це вже писав.
Надя, Іра і я дивилися їх до 3ої годин ночі. Вони дякували Вам, що зробили цей фільм, а мені, що привіз до них. При перегляді тих кадрів, де Марія Іванівна, не могла сказати хто є хто на фото, Іра відразу сказала, що бабушка їй казала (моя мама), що справа на фото, з розкішною бородою, то дід Федір. Надя теж це підтверджувала.
Іра каже, що це запам`ятала чітко бо в її класі вчився хлопець на ім`я Федір.
Хоч я пригадую, що мама говорили, що це дід Гострий.
Так говорили по вуличному на Горулько.

Надя говорила і мама теж, коли обсипали гробки, а я допомагав мамі носити пісок, що біля наших хлопців Гриші і Проні похована рідна мамина сестра, тітка, Лукер`я. (Запис про неї я знайшов за 1913 рік, в тих матеріалах, які Федя Сиваш показав мені в липні 2006 році, під час перебування в Києві.)
Пригадую, мамину розповідь, що стрілка хат від Божка Якова, Бордюга Гаврила, Горулько Насті продовжувалася далеко в верх аж до того місця де була сільська цегельня, це майже до посадки. Потім ті люди хто виїхав, кого виселили і їхні хати поступово зникли.

Надя згадувала, що коли вона показувала мамі куплені нею золоті кільця чи сережки, мама завжди говорили, що в них було дуже багато золотих монет. Мабуть їх накопичував з банку дід Петро Гасенко, як плату йому, а можливо після революції 1917року, якась частина потрапила до діда Петра, як керуючого банком.
З розповіді Наді, що мама казали, що два мішечки з тими монетами вкрав Юхим. Це був якийсь родич. І закопав ті мішечки в будинку діда Петра Гасенко .Там, ніби, ішли якісь ремонтні роботи.