Після більшовицького перевороту багато людей не вміли прочитати, написати, навіть, своє прізвище і розписатися. Замість підпису ставили хрестик. Влада вирішила ліквідувати неписьменність.
Тоді, скорочено, це називали «лікнеп».
До цієї акції, в якості викладача, залучили і мого батька, Сиваша Івана Петровича. Він викладав, як учитель.
Вчив людей грамоті, письму, арифметиці. В якому це було році не пам`ятаю. Пізніше, кращих серед таких учителів, вирішили відправити самих на навчання. Батько казав, що пропонували йому їхати вчитися, здається в Харків. Але дома, це ще до колективізації, було дуже багато роботи і батьки батька запротестували проти поїздки.
Батько був один хлопец в сім`ї.
Сказали, а хто буде дома працювати. Так він не поїхав.
Пізніше згадував, що був би вчителем.
Згадую, так же, що Григорій Федорович Сиваш, якщо приїздив в Тарасівку, то завжди, спочатку, заїжджав до моїх батьків, а потім їхав, через луки, на Басань до тітки Химки і дяді Сави. Або посилали когось із нас, щоб повідомили їм, що приїхав до нас дядя. Щоб вони прийшли до нас. Коли вони зустрічалися всі, то скільки було радості, розмов про все і всіх.
Дядя Гриша розказував, як він живе, про своє господарство, скільки в нього овець. Яку будує він собі хату, і навіть колонка для води в хаті. Тоді для рідних це було диво. Розказував, що будує для кожного з Вас хлопців хату. Обіцяв, Григорій Федорович, коли треба, приїхати до Дяченок чи до нас і привезти машинами, що потрібно, то напишіть і він приїде. А тітка Химка, їй це можна було казати, як рідній сестрі, казала та бреше, не приїде він.
І ось тепер я думаю, чому Григорій Федорович завжди спочатку заїздив до нас. Крім дуже добрих стосунків з моїми батьками, мабуть, велику вагу в цьому, мало те, що те місце де жили мої батьки було і його батьківщиною. Де пройшло і його босоноге дитинство. Де знав він і радість і горе того часу, яке влаштувало керівництво тієї держави, для власного народу. Тоді я не придавав всьому значення і не ставив перед собою питання, чому дядя завжди приїздив до нас перших. Не прив’язував до того, що його батьки жили недалеко від нас. Для мене тоді лишилося не зовсім зрозумілим, чому тоді всі виїхали з села, хто куди міг? Скоріше тікали від тієї влади, Щоб заховатися між чужими людьми, щоб ніхто не знав з якої вони родини і не знав їх минулого для доносів.
Вітя, все, що я тобі писав і пишу відносно всього, правда. Це не мої вигадки. За пізніший період мого життя у мене ціла валіза паперів переписки про все.
Для впевненості, кладу лист мій в редакції газет і їх відповіді мені. Такого ж листа я написав в ЦК КПРС, але його копії я не знайшов, в тій кількості паперів.
Після нього мене виключили з КПРС, без запрошення мене. Мабуть, щоб менше мали інформації оточуючі.
Повідом, як працювати далі.
                                                                                          11.10.2003р.

                                                                                   Добрий день, Вітя!
Одержав від тебе один за одним лист, бандероль, лист.