погоджувалися з його вибором, щоб після релігійної мами, він привів в нашу хату жінку, яка буде тут гадати, шептати і вороже налаштовану проти нас всіх.
Я запропонував, відразу після смерті мами, щоб батько переїхав жити до мене в Київ. Але він відмовився. Почав з усіма дітьми конфліктувати, порвав з нами зв’язки і одружився на чаклунці.
Помер батько 26.01.1996 року.
Прожив він не легке життя. Революція, громадянська війна, голодомори, колективізація. Був репресований, але випадковість, що у його батька Петра Андрійовича був знайомий, як казали наша мама, який займав важливу посаду при більшовиках, через певний час батько повернувся додому.
Потім війна 1941-1945 роки на якій він був з її початку і до кінця. Після воєнні тяжкі роки. Прожив він довге, але тяжке і непросте життя.
Мама розказували, що репресували батька і відвезли в Запорізьку в’язницю. Через деякий час вони їздила туди щоб побачитися з ним. Дома приготували деякі продукти. З батьковою мамою положили їх в який то ящик. Ящик прив’язали мамі на спину.
Тепер вони згадували, як незручно було їм з тим ящиком на спині.
І сміялися з себе, що ящик був майже порожній, а вони його тягали. Казали чому не покласти все в якусь сумку і зручно було б все носити.
І хоч які були складні життєві дороги у батька, але здоров`я він мав міцне. І до старості мав власні зуби. До лікарів інколи звертався тільки щоб полікувати зуби. Скільки я його пам’ятаю завжди він був не повний.
Мамин батько, наш дід Петро Оксентійович Гасенко був освіченим і працював бухгалтером в банку в с. Тарасівка (тоді село називалося Петропавлівка, на честь святих Петра і Павла). Надя говоре, що дід Гасенко був банкіром.
Мамина мама Лукер`я Іванівна ще молодою, працювала на панщині в Ольгополі. Отримала там травму і їй до коліна відрізали ногу.
Але після революції, із-за діда Петра їх виселили з їхньої хати і вивезли з села. Далі як склалася їх доля чітко не пам’ятаю.
Через якийсь час вони повернулися в село і жили в якійсь хаті розвалюсі недалеко від дочки, старшої сестри мами, Ганни. Невдовзі вони померли. Про це повинна була написати Маруся.
В квітні 2002 року в Україні відбулися вибори до Верховної Ради.
Дуже багато людей голосували за патріотично налаштований блок Віктора Ющенка «Наша Україна», який набрав 23,5% голосів. Але різними махінаціями в період виборної компанії і на самих виборах, цей блок не добрав, як заявив Ющенко 8-10% голосів. І це дійсно близько до істини. Створити більшість в Верховній Раді їм буде дуже складно і проблематично. Пізніше дійсно їм не дали не тільки створити більшість, а і бути в керівництві Верховної Ради.
Із-за своєї безвідповідальності, при голосуванні, люди знову не відчують суттєвого полегшення життя. Тому через певний період люди будуть говорити, бач і Ющенко з командою для нас нічого не зробив і зневіряться ще більше за кого голосувати в майбутньому.
Вітя, не знаю, що тебе зацікавить з написаного мною. Зробиш ревізію і візьмеш те, що тобі потрібно.
Зараз я живу один. Маю однокімнатну квартиру.
Під час гоніння на мене за комуністичного режиму я думав, що мене звільнять з роботи і не дадуть ніде влаштуватися на роботу.