необ’єктивні думки і про мене. Інколи ті думки тепер висловлюють невдячні їх діти, хоч я багато чого доброго робив для їх батьків і для них.
В житті я ніколи не робив подвійних дій і висловлювань в стосунках ні між чужими людьми ні, тим більше, між рідними.
Я завжди говорив так як було і думав.
Під час з`ясування стосунків з бувшою дружиною, вона на мене сказала: «Навіть збрехати невміє».
Бо в нашій родині батьки не брехали і не вчили брехати мене.
Після праці по збору матеріалів родоводу і над книжкою я набагато частіше повторюю думку, що якби я не розворушив всі події раніших часів, то цієї болі в душі не було б.
Тепер постійно, прожите наше життя, стоїть перед моїми очима. Що було недобре в стосунках, відходить на другий план, а душить те що ніколи ми вже не зустрінемося, не поділимося думками між собою.
Особливо багато спогадів приходить коли я буваю сам в селі.
Руки роблять роботу, а мозок працює над минулим. Згадує все нові і нові події з минулого.
Я постійно згадую як мама робили домашні роботи: пекли хліб, робили роботи в домі, на городі і інше. Наприклад збирали огірочки тільки вранці, обережно відхиляли листочки і діставали огірочки, тепер так же роблю і я. Копали картоплю щоб не порізати клубні і т. д.
І я пригадую всі дії мами і намагаюся так же їх виконувати.
Всі роботи дома батьки планували разом і мама завжди мали останне слово в вирішенні всіх справ.
Багато пізніше я зрозумів, що після смерті мами, з якою батько прожив 54 роки, і в віці 76 років лишився сам, розгубився, бо невмів, притаманно жінці, наводити порядок в хаті, ні попрати, ні приготувати їсти, та і тепер треба було все спланувати самому по господарству.
І він кинувся шукати заміну мамі, але цього в нього не вийшло. В наш будинок прийшла корислива з далекими власними намірами жінка. Якій її хитрощі і для її сина не принесли добра.

Після перерви з 2005 року, на проханням Сиваша Федора 9 і 10.02.2009 року я знову повернувся в Центральний історичний архів України. Тепер я побачив не обшарпані приміщення, а відремонтовані, з заміненою всєю столяркою, обладнання, чисто прибранні поверхи. Рядом будувалися для центрального історичного архіву два нові корпуси.
В архів приходило дуже багато людей. Багато старшого віку тепер шукали і збирали матеріали свого роду. Бо за комуністичного режиму в них все вибили з голови і тепер вони намагаються знайти і відновити пам'ять про своїх предків.
З`явилися 3й і 4й томи фонду 229 в сучасному виданні. При переглядів 3го тому я чіткіше з`ясував, що на території України були ніби дві самостійні одиниці Низове Військо Запорізьке і Гетьманська Україна, це північні частини України. Між ними постійно точилися суперечки за землі, які Гетьманство хотіло відібрати в Війська Запорізького і приєднати до Полтавського полку. І в мене з`явилася здогадка чому наших прізвищ я не знаходив в Реєстрах козаків, які були складені ще до і Богданом Хмельницьким.
І я подумав, що їх свідомо не включали в ці Реєстри.