заспокоїтися що ми Незалежна від Росії країна і з такими ж керівниками Росії бунтує, що керівники нашої держави ведуть незалежну політику. Тому таких «дружніх діячів» як внутрішніх так і зовнішніх ми не підтримуємо. Я не хочу ускладнювати відносини між родичами в різних націях, але я не можу мовчати про постійний тиск і знущання над моїми рідними і моїм народом окремими «діячами», які проживають в нас, з  сусідньої держави.
В травні 2009 року чую інформацію, що в Україні і Росії були проведені опитування населення. І з`ясувалося що 90% українців відносяться до росіян дружньо, в Росії 62% населення налаштовані вороже до українців.
В липні 2009р. ЗМІ опублікували відкритий лист президента Росії Медведєва, який є антиукраїнським і побудований на перекручуванні фактів і негативно висвітлює стосунки до України. Наш народ зрозумів, що цей лист підбурює росіян вороже ставитися проти українців на випадок дій Росії аналогічно її агресії в Грузії в серпні 2008 року. Аналізуючи такі листи ми усвідомлюємо що наша безпека це терміновий вступ в НАТО.
Наші ЗМІ повідомили, що з квітня 2009 року, здається, якийсь Потапов в газеті на Кубані друкує статті як розділити Україну на три частини. Після цієї інформації стає зрозуміло хто і як ділить Грузію на шматки. Це і є відповідь хто роздуває міжнаціональну ворожнечу між нашими народами. А ми повинні пам’ятати, що не Росія принесе на нашу землю спокій, а ми повинні захистити його самі.

17 листопада 2007року ми поїхали в Одесу на річницю смерті Сиваша Миколи Івановича. В цей день зібралися Светина сім`я, Лінченки, ми і приїхала моя племінниця з Мелітополя Тамара Остапенко.
Чекали, що, можливо, приїде моя сестра Надя Стамболійська з Болгарії. Але Надя чомусь знову замовкла. На листи не відповідає, як і після смерті її чоловіка Володі, і на роковину не приїхала.
Тепер, після смерті Миколи, Тамара Остапенко неодноразово говорить мені: «Це ви нас знову об`єднали і завдяки вам ми родичі почали спілкуватися між собою.»

Через моїх знайомих в Коростишеві Света замовила гранітний пам’ятник батькові, доставила в Холодну Балку і поставила на його могилу.

Говорили про більшовицький голодомор 1932-33року. І Марія Лінченко пригадала, що Микола Сиваш розказував, як в голодовку 1947 року він з Надею було ідуть разом в школу, раптом Надя каже, що щось забула і поверталася сама додому. Батьки в цей час вже пішли на роботу.
Так повторювалоя часто. Одного разу Микола вирішив підслідкувати, чому Надя повертається додому. І побачив що Надя приходила додому і починала жарити собі коржики (млинці) з лободи і додавала туди трохи якогось борошна, чи відходів з борошна. Коли коржики були готові, Микола зайшов в хату. Наді прийшлося поділитися з ним.
Після цього разу додому тепер вони поверталися разом.
Але батькам про це нічого не говорили.

Перед смертю Микола Сиваш говорив дочці Світлані, щоб уважно все переглядали, коли будуть виносити речі з його гаража, бо там ніби