В 1941 році Київ захищався 70 днів і стримував наступ на Москву. Цим захистили Москву, бо був час на підготовку оборони і підійшла зима, і німецька армія загальмувала в снігах і сильних морозах.

Хрещатик почав горіти через 5 днів після захоплення Києва німцями. Кращі будинки підривали не німці, а міни НКВД, які перед відступом вони заклали в кращі будинки і установи і тепер дистанційно їх підривали.
09.1941 року дистанційним вибухом виведено з ладу водогін Києва. Підірвали Успенський собор Києво-Печерської лаври і багато іншого. Німців попередили, що під час богослужіння буде підірвано собор. Богослужіння відмінили. Німці ліквідували два рівні зарядів різної сили і вважали що це все. Але в підземеллях собору лишився ще один рівень зарядів. Совети вели спостереження щоб підірвати собор коли туди прийдуть німецькі високопосадовці. Зявилися авто, спостерігачі дали команду на дистанційний вибух.Вибух не відбувся. Крутонули магнето. Вибух не відбувся. Тоді в лавру помчали три НКВДисти і запалили бікфордів шнур. Прогримів вибух. Німці застрелили тих тікаючих трьох.
А президент Словаччини, який туди приходив, вже пішов з собору.

Після тих совецьких руйнувань взялися налагоджувати життя киян, патріоти кияни і мельниківці, які ввійшли в Київ.

Радянські війська відступаючи підірвали майже ввесь центр Києва. Потім частину знищили німці. Два тоталітарні режими діяли адекватно.

При відбудові Хрещатика після війни, як і де будувати, диктувало ЦК партії з Москви, а не українське керівництво.

Заводи, які вивезли перед відступом з Києва так і лишилися в Росії.
В Києві були створені нові заводи і старе обладнання для них привезли з Німеччини з їхніх заводів.

До війни в Києві жило 980 тисяч чоловік населення і відновилася кількість тільки через 10 років після війни.

Першими напад на Німеччину готували Совєти. Є документи, які підтверджують, що за вказівкою ЦК партії готували цей план Жуков, Тимошенко, Василевський.

Щоб приховати кількість втрат в війні, в 1942 році Сталін відмінив медальйони, які були у кожного солдата, а щоб не складали списків втрат, ввів графу пропав безвісті. Втрати в війні складають 27-28 мільйонів по Горбачову, по Сталіну 6 мільйонів, а по документах, які ще вивчають, набагато більші.