Пригадую, що в будинку батьків не було ні ліжок (кроваті) ні диванів. Діти спали на лежанці, а коли мама топили в печі, то на печі.
Батьки спали на полу. Всі постелі були без матрасів і застелені ряднами. (Піл це ліжко. Забиті в підлогу (долівку) деревяні стовпчики і на цьому рівні складене ліжко з поструганих дощок. Для тих хто не володіє українськими термінами, українському слову підлога відповідає російське слово пол. Але піл це не пол.)Підлога в кімнатах була земляна. Мама періодично їх мазали глиною.
Пізніше клали на рядна простині. Тому ліжка були жорсткі і постійно за ніч вирівнювали хребти.
Коли з`явилися пружинні ліжка, м’які дивани в людей не вирівнювалися спини після тяжкої денної роботи і з`явилися проблеми з хребтами.
Тепер ніби придумали метод для лікування хребтів, дошка Євмінова. Це обтесана дошка на яку лягає хворий і виконує різні фізичні вправи. А як розібратися, то ніякого винаходу тут немає. Поки люди спали на жорстких постелях, то майже не було проблем хребтів. Коли стали спати на м’яких постелях і викривляти хребти, то лікарі повертають нас до жорстких дошок на яких хворі вирівнюють хребти.
Я про це пригадав бо і мені приходиться лежати на цих дошках і виконувати вправи.
Ще я пригадую, що нас дітей просили ходити ножками по спині старших людей, які для цього лягали на підлогу. Це теж лікування хребтів.

В дитинстві батьки відносилися до нас (дітей) з вимогливістю. Особливо мама. Вони кожен день від зорі до зорі були на колгоспній роботі. А нам на день мама видавали завдання (наряди) по домашньому господарстві і все ми повинні були виконати.

В домашні завдання входило щоб ми до початку навчального року в школі встигли в городі вибрати картоплю. Мама було дуже рано накопають певну ділянку картоплі, а ми з братом Миколою, а пізніше вже я сам, повинні були її визбирати за день.
Щоб картоплю не порізали лопатою, то мама нікому не дозволяли її копати, навіть батькові.
Батьки були роботящі, дружні, не п’яниці, чесні, не брехливі, не хвастливі, не прогулювали зароблені тяжкою працею копійки в компаніях, а витрачали їх на дітей, на сім`ю. Всі плани і наміри обговорювали між собою і цього вимагали від нас.